(Electronic, Non-Music, Pop, Synth-pop) Андрій Миколайчук / Андрей Мыколайчук - Дискография / Дискографія (4 альбома + неизданное) 1996-1998, MP3, 128-320 kbps

Битрейт аудио: 128 kbps
Продолжительность: 00:29:02

---

01. Доля [2:32] [128 kbps]
02. Петлюрівці [2:37] [128 kbps]
03. За тобою [3:27] [128 kbps]
04. Вереснева ніч [4:06] [128 kbps]
05. Сонце встає [2:24] [128 kbps]
06. Козак Василь [2:25] [128 kbps]
07. Маріє [3:03] [128 kbps]
08. Бензобаки [2:59] [128 kbps]
09. Партизанка [2:40] [128 kbps]
10. Гори Карпати [2:49] [128 kbps]

#777
Битрейт аудио: 128 kbps
Продолжительность: 00:33:35

---

01. Отаман [2:53] [128 kbps]
02. Махно [3:05] [128 kbps]
03. Весілля на Малинівці [2:49] [128 kbps]
04. Було [3:06] [128 kbps]
05. Агент Кольцов [3:09] [128 kbps]
06. Котовський [2:52] [128 kbps]
07. Райцентр [3:34] [128 kbps]
08. Хмара [2:21] [128 kbps]
09. Очі [3:01] [128 kbps]
10. Піду втоплюся [3:19] [128 kbps]
11. Підпільник Кіндрат [3:26] [128 kbps]

#777
Битрейт аудио: 192 kbps
Продолжительность: 00:44:02

---

01. Отаман [2:45] [192 kbps]
02. Агент Кольцов [3:05] [192 kbps]
03. Весілля в Малинівці [2:46] [192 kbps]
04. Було [3:02] [192 kbps]
05. Махно [3:02] [192 kbps]
06. Котовський [2:51] [192 kbps]
07. Очі [3:06] [192 kbps]
08. Доля [2:15] [192 kbps]
09. Петлюрівці [2:33] [192 kbps]
10. Маріє [2:59] [192 kbps]
11. Козак Василь [2:24] [192 kbps]
12. Розпитай коня [3:24] [192 kbps]
13. Вереснева ніч [4:00] [192 kbps]
14. Піду втоплюся [2:27] [192 kbps]
15. Підпільник Кіндрат [3:23] [192 kbps]

#777
Битрейт аудио: 128 kbps
Продолжительность: 00:28:28

---

Внимание: отсутствуют и разыскиваются треки 06, 07, 08, 11 (они выделены в трэклисте красным цветом) Возможно у того кто рипал были проблемы с источником (кассетой)

---

01. Ранки [2:40] [128 kbps]
02. Біла хмаринка [3:04] [128 kbps]
03. Дні [2:35] [128 kbps]
04. Про Туніс і Багами [4:01] [128 kbps]
05. Палуба [2:32] [128 kbps]
06. Варна
07. Памя'таєш
08. Причал
09. Каблучки [2:27] [128 kbps]
10. Катамаран [2:41] [128 kbps]
11. Ім'я
12. Не буде [3:22] [128 kbps]
13. Вчора [2:31] [128 kbps]
14. Додому [2:35] [128 kbps]

#777
Битрейт аудио: 128-320 kbps
Продолжительность: 01:19:47

---

Предположительно треки скачаны с оф. сайта. По сравнению с предыдущей раздачей по максимуму старался исключить повторы схожие по качеству. И все таки несколько треков все таки повторяются в альбомах, но они отличаются или по качеству (сравнивал только спектры) или по продолжительности, так что для истории решил их оставить

---

Также разыскиваются такие раритетные треки как "На Фотографії", "Лист до Парижу" и другие...

---

. Агент Кольцов [3:00] [128 kbps]
. Вереснева ніч [4:05] [128 kbps]
. Весілля [2:38] [128 kbps]
. Вокзали [2:45] [192 kbps]
. Волошки [2:57] [192 kbps]
. Доля [2:25] [128 kbps]
. Зима [3:13] [192 kbps]
. Козак Василь [2:18] [128 kbps]
. Котовський [2:43] [128 kbps]
. Кроками [3:22] [192 kbps]
. Літо [2:35] [128 kbps]
. Наркомани [4:27] [128 kbps]
. Отаман [2:43] [128 kbps]
. Очі [3:02] [128 kbps]
. Пiду втоплюся (feat. DJ Gudz) [3:30] [128 kbps]
. Петлюрівці [2:29] [128 kbps]
. Підпільний Кіндрат (Remix) [3:53] [320 kbps]
. Підпільник Кіндрат [3:24] [320 kbps]
. Піду втоплюся (DJ VINYL MIX) [5:43] [320 kbps]
. Піду втоплюся (DJ Zegrin 2009 mix) [3:30] [128 kbps]
. Піду втоплюся [3:31] [320 kbps]
. Поїзд на Севастопіль (з Дмитром Гордоном) [3:38] [320 kbps]
. Спокій [3:22] [128 kbps]
. Це вони - наркомани! [4:34] [320 kbps]

Андрій Миколайчук – поет, співак, композитор, і як він сам про себе говорить – «ще щось». Народний улюбленець, пісень якого «Піду втоплюся», «Підпільник Кіндрат», «Гори Карпати» не чув хіба що глухий… Це непересічна, надзвичайно цікава, духовно багата людина з прекрасним почуттям гумору. При нагоді всім раджу перечитати хоча б декілька інтерв’ю з артистом – отримаєте море задоволення!
Здається, що саме з жартівливих та серйозних пісень Андрія Миколайчука починала формуватися наша сучасна естрада. Адже початок його творчого шляху співпав із зародженням українського шоу-бізнесу. Тоді його пісні «Піду втоплюся» та «Підпільник Кіндрат» були по-справжньому культовими. А імідж «лисого» і «босого» приводив у шаленство цілі натовпи прихильників.
Андрій Миколайчук народився 6 грудня 1959 р. у місті Умань Черкаської області. Хоча батьки – вчителі фізики, музикантом себе відчув у три роки, і досі не зупиняється. «Дід хотів купити шифер, а бабця йому сказала: «Купи краще дитині піаніно.» І я в три роки просто підійшов до нього – і почав грати все, що чув.»
Закінчив Уманське музичне училище та музично-педагогічний інститут. Працював музичним вихователем у дитячому садочку № 8 м. Умані. Вважає, що дев’ять років, відданих роботі з дітьми, зробили його добрішим, щасливішим, менш задумливим. Артист навіть має подяку в трудовій книжці: «За виховання творчих здібностей у дітей». Шлягер «Піду втоплюся» був написаний саме у садочку, мовляв, у щоденному оточенні дітей серйозний текст не міг прийти в голову.
Сам же Миколайчук про своє дитинство згадує таке: «Як і всі нормальні діти, був у дитячому садочку забіякою, вчився в школі на двійки, інститут не закінчив – вигнали! Довелося стати артистом», – жартує.
Однак справжнім покликанням цієї творчої людини попри навчання музики дітей в садочку було грати на весіллях. Власне відсутність нових українських весільних пісень і змусила його складати власні.
У доленосному для багатьох 1989 р. виконавець подав заявку на участь у першому українському фестивалі «Червона рута» в Чернівцях. З піснями «Піду втоплюся» та «Підпільник Кіндрат» став лауреатом другої премії у жанрі поп-музики (випередивши Павла Дворського) та отримав приз глядацьких симпатій. Особливий тембр голосу, легкі, майже народні слова, цікаве виконання та новизна образу завоювали серця слухачів. Лисий, босий, з щирою посмішкою та в галіфе – саме таким запам’ятався він нам з екранів телевізорів, довівши, що український народ вміє сприймати і любить екстравагантних виконавців. Власне, Андрію Миколайчуку повністю підходить вислів «прокинувся одного дня знаменитим».
Після Чернівців два роки працював у Львові в театрі «Крива люфа» (в перекладі з галицької «Крива рушниця») зі своєю програмою та двома десятками пісень.
Окрім вже згаданих «Піду втоплюся» та «Підпільник Кіндрат», за два роки Андрій Миколайчук написав цілий ряд хітових пісень, таких як «Партизани», «Агент Кольцов», «Нестор Іванович», «Весілля в Малинівці», «Отаман» і… зупинився. Тоді він навчався в Дрогобицькому педагогічному інституті і єдиним новим твором за цей час став подарований в 1993 р. Павлом Зібровим «Лист до Парижу». Новий альбом співак почав записувати влітку 1996 р. у Львові, хоча сам на той час вже переїхав жити до Києва. Того року на радість прихильників вийшли аж два офіційні альбоми під назвами «Піду втоплюся» та «Бензобаки». У 2004 р. був виданий альбом «The Best».
Зараз Андрій Миколайчук живе в будиночку на березі Чорного моря з другою дружиною. Має доньку і двох онуків, які проживають в Умані. Очолює партії «Молоденьких дідусів» та «Повненьких жіночок». Пише, співає, жартує, з’являється на публіці в оточенні інших знаменитостей. Але робить це, скажімо, без фанатизму. Це – результат переоцінки життєвих цінностей та орієнтирів, розуміння того, що слава та розкручений бренд – це ще не все життя. Як сам про себе каже: «Я залишаюся великою лисою, босою і наївною дитиною».
Хоча з часу появи артиста на сцені минуло майже два десятиліття, на вулиці люди впізнають його, часто просять автографи. Ось вона, любов народу, чию душу він так точно і яскраво виразив у своїх безсмертних піснях…

Якби раптом ви побачили голі ноги у літніх сандалях за будь-якої погоди й пори року, на обличчя можете не дивитися — то Андрій Миколайчук. Він же — "підпільник Кіндрат", він же "агент Кольцов", він же "комбриг Котовський", також "лисий і босий", а ще — "невтоплений", хоч і мав чимало нагод для виконання своєї обіцянки, бо полюбляє покупатися вранці у річці.
Отже, український співак, композитор, поет та аранжувальник Андрій Миколайчук народився 6 грудня 1959 р. в Умані (Черкаська область) у сім'ї вчителів фізики. Навчався в уманському музичному училищі та музично-педагогічному інституті. Протягом восьми років працював музичним вихователем у дитячому садку, однак справжнім його покликанням було грати на весіллях.
На той час відсутність нових українських весільних пісень і примусила Андрія складати власні. А 1989 р. Миколайчук подає заявку на виступ на першому українському фестивалі Червона Рута, де завдяки своїм пісням "Піду втоплюся" та "Підпільник Кіндрат" стає лауреатом другої премії у жанрі поп-музики та отримує приз глядацьких симпатій. А босі ноги, галіфе, фрак та лисина з'явилися в останній перед виступом на фестивалі день. Тим самим Андрій Миколайчук спростував аксіому про те, що наш консервативний глядач не сприймає екстравагантних виконавців.
Після перемоги на Червоній Руті протягом двох років він створив хітову програму – "Підпільник Кіндрат", "Наркомани", "Піду втоплюся", "Партизани", "Лисина Котовського", "Аґент Кольцов", "Нестор Іванович", "Весілля в Малинівці", "Отаман"... і зупинився...
Влітку 1996 р. завдяки компанії НАК світ побачили відразу два перші офіційні альбоми Миколайчука – "Піду втоплюся" та "Бензобаки".
Андрій Миколайчук разом з дружиною виховує доньку та онуків. На даний момент він є Головою Партії Повненьких Жінок.

Народная любовь с головой накрыла композитора и певца Андрея Миколайчука на Первом песенном фестивале "Червона рута" - в Черновцах ему достался приз зрительских симпатий.
В конце 80-х - начале 90-х Андрей собирал полные стадионы зрителей. Вся Украина тогда распевала:
Пiду втоплюся у рiчцi глибокiй,
Шукати стануть - не скоро знайдуть.
Ти будеш плакать, спливатимуть роки,
Мене ж до смертi не зможеш забуть...
У автора и исполнителя этого шедевра, к которому намертво приклеились клички Лисий i босий и Пiдпiльник Кiндрат, был реальный шанс стать первым певцом страны - ныне и присно, и во веки веков. Андрей не задавался вопросом: концерт на стадионе - это искусство или спорт? Он методично прочесывал крупные города, а также райцентры, села и поселки городского типа благодарной отчизны.
Со временем Миколайчук стал понемногу утрачивать былую популярность. Сейчас выступает редко, зато одновременно возглавляет несколько партий: Партию полненьких женщин, Партию молоденьких дедушек... Что делать - времена меняются, и Андрей не успел запрыгнуть на корабль современности. Или не захотел?
"Вдохновение - это не селедка, которую можно засолить на долгие годы", - утверждал Гете. У Миколайчука на вдохновение свой взгляд: "Многие говорят, что работать необходимо в поте лица. Мой опыт подсказывает, что вообще ничего делать не надо - нужно просто внимательно лежать".
Миколайчук охотно поясняет этот нетленный рецепт: мол, когда человек лежит, что-то там происходит с кровоснабжением головы, процессы мышления замедляются, а чувства и ощущения становятся более обостренными.
Композитор и певец дружит со словом и обожает афористичные формулировки, а также Рихарда Вагнера, сравнившего человека с мелодией, а его кости, почки и сердце - с ритмом и гармонией.
В общем, наш 46-летний герой давно уже не Лисий i босий пiдпiльник Кiндрат. Теперь он называет себя "дiдусь-дитина". Новый образ предполагает иную интонацию - философски-лирическую: так же, по-философски, Андрей относится к отзывам коллег.
В одной из песен "Братiв Гадюкiних" есть строчка: "Вона була зовсiм тупа - любила Миколайчука"...
В бытность председателем жюри "Пiсенного вернiсажу" София Ротару расчувствовалась: "Миколайчук напоминает мне мое босоногое детство"...
Несколько лет назад со страниц "Бульвара" Владимир Быстряков назвал Миколайчука дебилом...
Однажды Андрей Данилко, он же Верка Сердючка, разоткровенничался: "Если бы я не видел шоу Андрея Миколайчука, мое творчество было бы другим"...

discogs.com

---